Сходи Якова...

Так сталося, що останні декілька років моя відпустка закінчується поїздкою в Канів. На Тарасовій горі легко дихається, якось особливо відчуваєш безкінечність творіння і мовчазну присутність самого Кобзаря. Йдемо до Тараса....так хочеться наблизитись до мудрості Генія... Машина легко минає великі стави, чепурні села , око тішиться, коли бачиш , що будуються в них церкви. Прохолода лісу дає можливість трішки передихнути від спеки, котра заповзає в кожен куточок не тільки машини, але й кожну клітину організму.... Коли починаються затяжні підйоми, то стає зрозуміло - вже близько...