Пройшли роки після переселення народу на землю Обітовану. Люди попросили Пророка Самуїла, щоб він призначив їм царя. Самуїл молився довго до Бога , питаючи поради. Господь застерігав, що призначений цар може грішити і нехтувати людьми, але люди наполягали на своєму.
Наступного дня до Самуїла підійшов молодий чоловік, високий та сильний Саул з роду Веніаміна (пригадуємо, що Веніамін - це молодший брат Йосифа). Самуїл помазав його на царство. (Помазати на царство - це обряд виливання олії на голову, що символізував благословення Бога). Самуїл привів Саула до людей і оголосив їм, що Саул відтепер їх цар. Багато людей обурилися і відмовилися визнавати його царем. Слава і пошана до Саула прийшла тільки після перемоги війська над ворогами.
На початках свого правління Саул дослухався порад Бога, перемагав в нападах ворогів, успіх не залишав його. Люди були задоволені його правлінням.
Проте пройшов час , Саул став самовпевненим і не дослухався до Божих порад. Самуїл застерігав Саула , що він не довго буде царем, якщо перестане слухати Бога. Саул став самотнім і жорстоким. Йому було сумно, нудьга запанувала його душею та розумом. Він забув про свої обов'язки і потреби людей. Саме на прикладі Саула Бог показує нам, що захисником народу є не цар, а сам Господь. Єдиним досягненням Саула було створення великої армії.
Часто нудьгуючи в палаці, Саул наказував йому привести музикантів, які піснями мали його звеселяти. Жив в одній родині молодий чоловік, що мав талант від Бога грати на гуслях та складати пісні. Саме його часто кликали до Саула в палац.
Про Саула можна подивитися відео в :https://www.youtube.com/watch?v=qE57Fv9dr2k
В черговій війні , яку вели з филистимлянами (народ, що жив на півночі), військо Саула зібралося на горі. В ньому також були і три старші брати Давида. Одного разу батько послав Давида віднести хліб та дізнатися про їх здоров'я. Битву ніяк не розпочинали, бо у филистимлян був ветень воїн на ім'я Голіат. Голіят насміхався на Богом і говорив, що якщо хтось переможе його у двобої, то филистимляни стануть рабами юдеїв. Дивлячись на його зріст та обладунки , ніхто не наважувався вступити у двобій. Давид наважився битися з Голіатом, хоч усі й сумнівалися в його перемозі. Давид взяв пращу і камені в сумку на поясі і пішов на поле бою. Побачивши юнака , Голіат сміявся і ображав Давида, казавши, що приб'є його, як комара. Проте, Давид взяв камінь і кинув його пращею в обличчя Голіату. Голіат падає, бо камінь попав йому поміж очей. Филистимляни побачивши свого велета, що лежав переможеним , покидали зброю і втекли. Перемога була на боці юдеїв. Коли військо поверталося з перемогою і без втрат до міста, то городяни вигукували ім'я Давида. Саул, котрий їхав на чолі війська ,дуже сердився на Давида .
Власне, розглядаючи цю історію ми бачимо прояв великої любові до свого народу у поведінці Давида. Молодого юнака,який не побоявся вийти на двобій з досвідченим воїном.
Невеликий фільм про молодого Давида та битву Давида та Голіата. :https://www.youtube.com/watch?v=sYFaHsURINk .
Немає коментарів:
Дописати коментар