Світ Біблії. 5 клас Нотатки.

Тема 14. Страждання Ісуса Христа. Воскресіння Христове.

Про Страждання Ісуса Христа ми прочитаємо з вами в окремому пості , що має назву ,,Страсний тиждень,,. Даю додатково посилання:
http://galkalashnyk.blogspot.com/2020/04/blog-post.html#more .

А про Воскресіння Ісуса Христа дізнаємося більше.




Святі Отці Церкви особливо підкреслюють значення і велич цього празника. “Пасха в нас, — каже святий Григорій Богослов у своєму пасхальному слові, — це празників празник і торжество торжеств, яке настільки перевищує всі інші торжества, не тільки людські, але і Христові, що в його честь відбуваються, наскільки сонце перевищує зірки”. А святий Іоан Золотоустий у проповіді на Пасху так звеличує Воскресіння Христове: “Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос і ти провалився. Воскрес Христос і впали демони. Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя панує. Воскрес Христос і нема ні одного мерця в гробі, бо Христос воскрес із мертвих і став первістком померлих,,.

Празник Воскресіння Христового у наших богослужбових книгах має такі назви: Свята й велика неділя Пасхи, День святої Пасхи, або Свята Пасха. Наш народ на означення празника Пасхи має ще слово Великдень, що означає Великий День, бо він великий своєю подією, своїм значенням і своєю радістю. Слово “пасха” походить з єврейського “песах”, що значить “перехід”. Тут мова про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов повз (по-єврейськи “песах”) доми ізраїльтян, одвірки домів яких були помазані кров’ю однорічного ягняти. Слово “пасха” у євреїв означало також ягня, якого заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на згадку про визволення з Єгипту дістав назву Пасхи.

Для апостолів і перших християн ПАСХА-ПЕРЕХІД стала символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із іудеями свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і з постом, бо вона була для них річницею Христових мук і смерті.

В ті часи відбувалося багато суперечок на рахунок того, як і коли святкувати Пасху. В часи заборони християнства люди згадували Воскресіння кожної неділі, приносячи в катакомби хліб і виноград для трапези.. Чому катакомби? Власне в катакомбах під землею , де були поховання, перші християни почували себе безпечно. Варта імператора не мала права заходити туди і турбувати спокій померлих... До наших часів збереглися і церкви перших християн, що будувалися в катакомбах. 

Залишки фресок та символіка є підтвердженням того, що християнство в ті часи жило і вірило. Символом Ісуса Христа перші християни мали зображення риби. Риба, бо Христос говорив до своїх учнів, що вони будуть ловцями людських душ . І велика кількість учнів Христа були рибалками. На рибі була своєрідна зашифрована молитва - віра, ІХТІОС - , що в перекладі з грецької означає Ісус Христос Син Божий Спаситель.

Катакомби Калліста, Пресцили та інші збереглися і до наших днів, вони сягають довжини десятків кілометрів.  Ми можемо навіть сходити в них на екскурсію, коли поїдемо до Італії.

Остаточно день святкування Пасхи було встановлено на Першому Вселенському соборі в місті Нікеї в 325 році. Треба святкувати Пасху в неділю, після першої повені місяця, після весняного рівнодення. Так, як місячний календар коротший за сонячний, він має 29 днів в місяці , тому свято Пасхи Великодня має рухомий характер.
У IV-V ст. святкування празника Пасхи продовжується з одного дня на цілий тиждень, який зветься “світлим тижнем” на противагу до тижня перед Великоднем, що має назву “Великого”, або “Страсного”. 
Шостий Вселенський Собор (691) у справі святкування світлого тижня вирішив: “Від святого дня Воскресіння Христа нашого Бога до нової неділі (тобто до Томиної неділі) вірні повинні цілий тиждень безнастанно перебувати у святих церквах, у псалмах, і співах, і піснях духовних, радіти й торжествувати в Христі, уважно слухати читання Святого Письма та брати участь у святих Тайнах, бо таким способом разом з Христом воскреснемо й разом прославимося. Тому в цих днях не можна влаштовувати ні кінських перегонів, ані інших публічних видовищ” (Правило 66).

Христове Воскресіння — це фундамент нашої віри. Яке б значення мала Христова наука, якщо б так часто Ним передбачене Воскресіння не сповнилося? Апостоли, проповідуючи святе Євангеліє, часто покликуються на Христове Воскресіння, як на найсильніший доказ правдивості науки Христа. “А коли Христос не воскрес, — каже святий Павло, — то марна проповідь наша, то марна й віра ваша… Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих” (1 Кор. 15, 14 і 20). Тому правда про Христове Воскресіння і християнська релігія є нерозривними. 

У день Пасхи на святій Літургії, після заамвонної молитви, відбувається благословення артоса. Артос з грецької означає “хліб”, — і є символом хліба вічного життя — Господа нашого Ісуса Христа. На артосі видно ікону Воскресіння. Артос цілий Світлий тиждень стоїть на престолі або на тетраподі. У Світлу суботу після спеціальної молитви його роздроблюють і роздають вірним.

У період П’ятидесятниці, а саме від празника Пасхи аж до празника Сходження Святого Духа, на знак воскресної радості не робимо поклонів, не стаємо на коліна. Нікейський Собор (325 р. ) проголосив: “Тому що деякі стають на коліна в дні Господнім і в днях П’ятидесятниці, то для однообразності у всіх єпархіях, ухвалив Собор, щоб у тому часі приносити Богові молитви стоячи” (Правило 20). Подібне рішення має також Шостий Вселенський Собор у 90 правилі.
Подяка сайту Ближче до Бога за використані матеріали.