Говорячи про відвагу та рішучість ми часто маємо на увазі тільки приклади бойових дій та військових операцій. Проте, те що стосується нашої відваги у повсякденному житті - часто нами минається, ми над цим не замислюємося. Багато що нам не подобається в деякі моменти спілкування, проте ми мовчимо, не прагнемо правди, нам бракує відваги. Бракує відваги, коли в нашій присутності обговорюють або ображають знайомих, однокласників. Бракує відваги заступитися, коли коїться несправедливість по відношенню до іншого. Бракує відваги визнати свою помилку чи провину. Бракує відваги зробити другу зауваження, коли він помиляється.
У Святому Письмі в Діяннях Апостолів описаний повчальний приклад відваги з життя первомученика архидиякона Стефана . Будучи елліністом та апостолом від 70-х, Стефан допомагав розвиватися церкві через опіку над нужденними.
Серед дияконів він відзначався великою вірою та даром слова. Проповідуючи в Єрусалимі підкріпляв свої промови великою кількістю знаменій та чудес. Фарисеї, що зненавиділи Стефана за велику популярність серед людей, звели на нього наклеп, звинувачуючи Стефана в тому, що він в в промовах ображає Бога та Мойсея. Стефан був схоплений та доправлений на суд в синедріон. За слова , що промовляв на суді був побитий каменями за містом. Перед своєю кончиною Стефан просив Бога, щоб Він пробачив гріхи його вбивць. Молодий (30 років) відважний чоловік, що став першим християнським мучеником.
Задумаймося над тим, чи можемо ми сьогодні виявити відвагу, захищаючи свої переконання, як це зробив первомученик Стефан? Чи зможемо просити про пробачення для тих, хто ображає нас і є до нас несправедливий? Життя святих є гарним джерелом для роздумів і гарним прикладом для наслідування.
Немає коментарів:
Дописати коментар