Андрій Первозванний.

Серед свят грудня - свято Андрія займає не останнє місце. Апостол Андрій був з роду єврейського, з Вифсаїди галилейської. Разом з іншими рибалив на Галилейськім озері.Його братом був  Апостол Петро. Спочатку Андрій був учнем Іоанна Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Ісуса, що проходив поблизу, сказав: «Ото Агнець Божий!», Андрій пішов за Ісусом і став Його першим учнем. Він тому і названий Первозванним.
Коли Ісус проходив біля моря Галилейського, то Петро і Андрій ловили рибу. Господь їх покликав за Собою, сказавши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей» (Матв. IV, 18 — 19). Звичайно, що Христос мав на увазі привернути людей до покаяння та творення добра. Андрій був присутнім на багатьох подіях, пов'язаних з Ісусом Христом. Поміж чотирьох Учнів Господа Андрій удостоєний Його довіри слухати Його пророцтво про майбутню долю Церкви і світу, про говорить Апостол Марко  (Марк. XIII, 3 — 5).
Зіславши на апостолів Духа Святого, Ісус Христос разом з іншими апостолами дав Андрію владу прощати гріхи (Іоанн. XX, 23). Слово Боже Андрій проповідував у багатьох країнах Азії та Європи. Для проповіді Євангелія він здійснив три подорожі.

Перша подорож була в Антіохію Сирійську, в Тіану, в Синоп. З Синопа Первозванний прибув у Амасію, що на березі Понта; відвідав також Трапезонт, звідти попрямував до Іверії, а далі в землю Парфян і повернувся до Єрусалима на свято Пасхи. 
 Після празника П’ятидесятниці святий Апостол Андрій вирушив у свою другу подорож для проповіді Євангелія і побудови церков. З Єрусалима він знову прибув у Антіохію Сирійську, далі у Ефес, Лаодикію, Нікею, де Апостол Андрій пробув два роки і багатьох язичників навернув до віри Христової. Потім попрямував до Нікомідії, звідти відплив морем у віфанське місто Халкидон, відвідав Іраклію і Амстриду, в якій залишався тривалий час, просвіщаючи багатьох світлом Євангелія. 
Із Амастриди прибув у місто Харакон. Далі поплив до Синопа. З великим успіхом проповідував віру Христову в Неокесарії, дістався міста Самосата у Вірменії, звідти повернувся в Єрусалим на Пасху. Із Єрусалима Андрій Первозванний вирушив у третю і останню свою подорож для навернення в Христову віру язичників та іудеїв. Прибув в Едес, відвідав Сванетію, дійшов до Осетії, звідки рушив до Абхазії і зупинився в місті Севасті (Сухумі), потім морем дістався землі Джієстов. Далі відвідав приморське місто Воспор (Керч). Прямуючи вздовж південного берега Тавриди, відвідав Феодосію, а далі рушив до Херсонеса. Припускають, що Апостол Андрій поплив по Дніпру в Скіфію. З описів письменників III ст. Іполита і Оригена відомо, що Первозванний Апостол відвідав місця, де згодом виник Київ. Літописець Нестор оповідає: «Бачите гори ці, — сказав Апостол своїм учням, — на цих горах засяє благодать Божа і буде велике місто і багато церков буде споруджено Господом». На місці, де перебував Апостол, він поставив хрест, де зараз стоїть церква Апостола Андрія Первозванного. Від гір київських Апостол Андрій дійшов до озера Ільменя, що на півночі Росії.
Апостол Андрій утвердив віру християнську в Пелопоівесі і в ахейському місті Патрах.

Тут начальник області злий язичник Егей, побачивши, що багато язичників стали вірити в Христа, в тому числі і його дружина, кинув Апостола Андрія до в’язниці. Та в’язниця для нього стала храмом, куди сходились християни послухати рятівне слово Андрія. Тоді Егей засудив Андрія Первозванного до страти розп’яттям на хресті. Щоб довшою була мука, Егей наказав не прибивати руки і ноги Апостола, а лишень прив'язати їх до хреста. Два дні проповідував Андрій на хресті людям, що зібралися навколо нього і співчували йому. Апостол помер, дружина Егея Максимиліана з честю поховала тіло Апостола. Цар Константій, довідавшись від одного священика про мощі Апостолів Андрія і Луки, організував їх перенесення в храм святих Апостолів, що в Константинополі (теперішній Стамбул). 

Після відомих подій 1208 року - захоплення Константинополя хрестоносцями- мощі Апостола Андрія були перевезені до Італії до кафедрального собору міста Амальфи. 

Велика прихильність стародавніх християн до Апостола Андрія зберегла в переказах для нащадків його зовнішній вигляд: він був великого зросту, трохи згорблений, ніс мав орлиний, очі випромінювали благодать, брови, волосся і бороду мав густі. Так само, як західні християни з особливою довірою звертаються до Апостола Петра, котрому вони приписують заснування Церкви Римської, східні християни з особливою любов’ю вшановують Андрія Первозванного, який обійшов кордони Православної Церкви.