Варвара Великомучениця.

Цей образ висів у бабусі на стіні  посередині великого ряду ікон,  прикрашеного довжелезним вишитим рушником. Свята Варвара, яку особливо виділяли і виділяють до цих пір серед цілого ряду святих та мучеників. Коли нікого не було в хаті, я подовгу стояла і дивилася саме на неї, зазираючи у великі сумні очі і не розуміючи, чому тримає чашу в руках.

Колись давно, за часів імператора Максиміліана, жив один дуже багатий чоловік Діоскор, у якого померла дружина. Єдиною радістю та щастям для нього була донька - красуня Варвара, яку він до нестями любив і оберігав. Саме для цього він побудував високу башту в якій і жила Варвара, бо вважав, що покохати вона може тільки рівного собі за походженням і статками. В башті були облаштовані розкішні палати, десятки служниць і виховательок постійно виконували усі її бажання. Живучи у башті, Варвара часто засиджувалася біля вікна, милуючись прекрасними краєвидами лісів та полів. Недаремно, саме тоді у неї виникло питання ,-,, хто творець усієї цієї краси? ,, Ті боги, що стояли у батька у домі, про яких говорили виховательки,  були зроблені людськими руками .
І ось одного разу її святу допитливість осяяла благодать небесна, очам її розуму відкрилось бачення єдиного і неосяжного Бога, Котрий премудро сотворив небо і землю. Власним розумом дійшла вона до такого міркування: - може бути тільки один такий Бог, Котрий створив небо і утвердив основи землі, просвітив всю землю сонячним світлом, прикрасив її різними рослинами.
Коли настав час виходити заміж і велика кількість молодих юнаків просили її руки, то вона відмовляла усім. Батько переконував її, проте вона не мала бажання виходити заміж. Коли батько поїхав по справам у подорож, Варвара гуляла в саду в познайомилася з дівчатами християнками, які розповіли їй про Ісуса Христа.
Так Варвара почула про Божество Христа, про Його втілення, народження від Пречистої Діви, добровільні страждання і смерть, воскресіння і майбутню участь людства. Вислухавши це, свята діва загорілась бажанням охреститись.

На той час випадково в цю місцевість прибув пресвітер під виглядом купця. Взнавши про нього, Варвара запросила його до себе, він просвітив її тайнами віри і охрестив. 

Коли батько приїхав додому, то дізнавшись про погляди доньки, він сильно розлютився . Він побив її сильно і віддав на суд імператору. Після довгих розмов і переконань зректися віри, Варвара лишилася непохитною. Імператор наказав її побити. Зранена і скривавлена вона була кинута до в'язниці. Але на ранок Господь зцілив її рани. 
Розлючений батько, котрий зовсім втратив любов до своєї доньки власноручно відрубав їй голову мечем. Це було в 306 році.

В 1108 році святі мощі Варвари перевезено з Царгороду до Києва грецькою царівною Варварою, дочкою Олексія Комніна, котра вийшла заміж за Київського князя Святополка II (Михаїла) Ізяславовича, правнука святого князя Володимира, і покладені були в Золотоверхому Михайлівському монастирі, заснованому Святополком. Здавна по всій Русі шанувалась свята великомучениця Варвари і багато було збудовано храмів на її честь.Під час монгольської навали 1240 року мощі святої Варвари заховали під сходами одного зі стовпів собору. За литовської доби їх віднайшли і зберігали в дерев'яній раці (гробниці). За гетьмана Івана Мазепи дерев'яну раку замінили на срібну. 1922 року більшовики реквізували раку, залишивши мощі у соборі. 1935 року, після зруйнування Михайлівського монастиря, мощі перенесли до Андріївської церкви; після закриття останньої в 1960-х роках — до Володимирського собору, Зараз святі мощі зберігаються у Володимирському соборі у Києві.
Чаша, чаша що тримає мучениця в руці, як чаша терпінь і страждань, що їй прийшлося  пережити.
У цей день, 17 грудня в храмах співають і промовляють :,, Радуйся, Небесного Отця дочко чесна, бо земним батьком ти з безчестям на смерть гонима була; радуйся, бо від безсмертного Господа слави життя вічне зі славою прийняла ти. Радуйся, бо і за наше життя вічне ти ходатаїцею є; радуйся, щира за нас до Бога молитвенице.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна."