Вербна Неділя.

Вербна, Пальмова неділя - велике двунадесяте свято Входу Господнього до Єрусалиму. 
На наступний день після воскресіння Лазаря, Христос на ослиці в'їжджає до Єрусалиму , де його зустрічають городяни з пальмовими гілками , вигукуючи :,,Осанна Синові Давидовому! Благословен Грядущий в ім'я Господнє! Осанна у Вишніх!,, (Мт.21,9).

 

Юдеї очікували на прихід Месії - свого царя, що подібно Давидові звільнить країну від римського поневолення та зробить її сильною та могутньою. Саме такого бачили Ісуса ті, хто радо зустрічав Його.

Ворота Єрусалиму через які в'їздив Спаситель

Пальмові гілки в руках, квіти, радісні вигуки та плащі, що кидалися під ноги.   Прагнення до волі не зникало впродовж десятиліть.
Майже 80 років з того часу, як римляни, скинувши єврейського царя, окупували Ізраїль, полонений народ мріяв про повстання. Останні великі заворушення сталися після смерті Ірода Великого (4 рік до Р.Х.). Повстання почалося в столиці Галілеї Сепфорісі, що в кількох милях від Назарету, де провів своє дитинство Спаситель. Жорстоко придушуючи заколот, римська армія повністю зруйнувала Сепфоріс і Еммаус і, покінчивши з бунтівними містами, вирушила до Єрусалиму. Приборкавши місто, завойовники розіп’яли 2000 євреїв, підозрюваних в участі у повстанні. З того часу місцеві римські правителі завжди були напоготові жорстоко покарати будь-яке прагнення до волі.
 Після Цезаря кожен римський імператор влаштовував собі тріумф. Переможець заїжджав до Риму в пурпурних одежах, щедро розшитих золотом. 

 Вхід Господній до Єрусалиму, до певної міри, нагадує подібний тріумф. Спаситель також заїжджає верхи, але не на коні – символі війни, а на віслюкові – символі миру.
Церква відзначає сьогоднішнє свято не лише, як подію, що відбулася у далекому минулому, а як процес, що відбувається вічно. Ми вшановуємо Царя Христа, що входить у наші серця, наш особистий Єрусалим.

Перед нами постає питання: чи може Христос туди увійти? Чи є в наших серцях місце для Христового Царства? На жаль, двері сердець багатьох щільно зачинені. Христос не може увійти туди, бо там усівся інший цар – самолюбство. В полоні постійних життєвих турбот ми стаємо в’язнями гордості, кар’єри, грошей та власних бажань. Єдиний шлях знайти мир, щастя, справжню любов – змиритися перед Богом, зробити Його своїм Царем та жити у постійному єднанні з Ним…

 З одного боку, ми не маємо часу для Бога, а з іншого. хочемо, щоби Бог завжди був напоготові та мав час для нас, коли ми нарешті зволимо до Нього звернутися. Коли нам здається, що Бог не чує наші молитви, ми нарікаємо на Нього. У той самий час Господь завжди стукає у двері наших сердець, запитуючи дозволу увійти всередину.

 По завершенню Божественної літургії ми отримаємо гілки верби. Нехай кожен з нас принесе їх до свого дому й поставить у такому місці, де зможе їх постійно бачити. Нехай вони завжди нагадують нам, що Христос є Царем наших сердець і родин, єдиним джерелом любові, щастя та сенсу життя…