Великий піст. Лазарева субота.

В останній день Великого посту ми згадуємо останнє чудо Ісуса Христа - воскресіння Праведного Лазара.
Перед тим, як відправитися в столицю – Єрусалим, Христос прийшов у будинок своїх друзів в Віфанії, передмісті Єрусалима. У будинку жили Марфа, Марія і їх брат Лазар, тут вони не раз приймали Спасителя як найдорожчого гостя. Христа привела сюди сумна звістка – його друг Лазар помер.

Гробниця Лазаря

Ще по дорозі в будинок померлого друга Христос зустрів Марту і запитав її: «Я воскресіння й життя; Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи віриш, у це? »На це Марфа відповіла:« Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти у світ ».
Христос дуже любив свого друга і, підходячи до гробниці, де вже чотири дні спочивало його тіло, заплакав. Разом з учнями Він наблизився до печери і сказав  людям, що Його оточували, щоб відвалили камінь, який  закриває вхід. На що Марфа вигукнула, що брат її вже «чотириденний» і смердить. Ісус нагадав їй про бесіду по дорозі до Віфанії: «Чи не сказав Я тобі, що, якщо повіриш, побачиш славу Божу?» І камінь відвалили.

Стоячи перед відкритою гробницею, Спаситель почав молитися: «Отче! дякую Тобі, що Ти почув Мене. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але сказав [це] для народу, що довкола стоїть, щоб повірили, що Ти послав Мене. Сказавши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю! Іди геть”.
Після молитви Христа з печери вийшов Лазар, «оповитий по руках і ногах поховальними завісами», з обличчям, обв’язаним хусткою. Ісус звелів розв’язати його. Іоанн Богослов пише, що, побачивши це чудо, багато людей увірували в те, що Христос – Син Божий.
І саме з цього дня, бачачи народну любов до Христа, іудейськеісвященики злякалося і задумало страшне: «З того дня вони змовилися, щоб убити Його».
Цю подію детально розповідає її очевидець, апостол Іван в Євангелії. 

Церква шанує воскресіння Лазаря як одне з найбільш важливих, знакових чудес, здійснених Христом за час Його земного шляху. Це символ того, що Господу підвладне все – і життя, і смерть людини. Це надія на те, що всіх вірує у Христа і виконує Його заповіді чекає воскресіння. Це чудо – свідоцтво того, що Господь любить кожного з нас.

Після чуда воскресіння праведний Лазар прожив ще 30 років. Він став єпископом в місті Китіон (зараз Ларнака) на острові Кіпр. Після смерті мощі святого поклали в мармуровий ковчег, на якому було написано: «Лазар чотириденний, друг Христовий».
У IX столітті візантійський імператор Лев Мудрий звелів перенести мощі Лазаря в Константинополь. А в місті Китіон (Ларнака) побудували храм в честь праведного Лазаря. Його звели на самій гробниці святого. Зараз в паломництво до храму приїжджають християни з усього світу.

Церква Праведного Лазаря в Ларнаці

Церкву праведного Лазаря побудували приблизно в 890 р Англійськаий консул в Сирії Олександр Драмонд, який відвідав Кіпр в 1745 р, захоплено писав про будівлю: «Ніколи я не бачив нічого подібного!».
Іконостас храму виконаний з дерева, це зразок найкращого різьблення. У церкві зберігається кілька стародавніх візантійських ікон.

Прямо під іконостасом збереглася маленька, висічена в скелі церква, в неї ведуть сходи з правої частині іконостасу. Всередині – два саркофага. В одному з них колись був похований Лазар.
Мармуровий ковчег з мощами Лазаря виявили 1972 році саме в цьому храмі, вчені детально досліджували їх і підтвердили їх автентичність.

Мабуть, мощі святого в IX столітті вивезли в Константинополь не повністю.
Зараз навколо храму ще можна побачити деякі з будівель монастиря, який існував тут багато років тому. В одній з них зараз розташований музей. На території церкви збереглося також невелике кладовище.