Митрополит Іларіон. Слово про закон і благодать.

Святи́тель Іларіо́н (народився у 990 році — помер у1088  році) — митрополит Київський та всієї Русі, перший митрополит слов'янського походження, оратор і письменник, церковно-політичний діяч давньої  України.
Митрополит Київський Іларіон походив із родини нижньогородського священика й сам був священиком придвірної церкви Святих Апостолів у князівському селі Берестовім (під Києвом ).
Уже в ці роки Іларіон вів суворий подвижницький спосіб життя. Він викопав собі печеру на березі  Дніпра часто залишався у ній для таємної молитви.  Від преподобного Антонія  Печерського Іларіон прийняв чернечий постриг.

 У 1051 році  собором руських єпископів святитель Іларіон був поставлений митрополитом Київським і всієї Русі. Він увійшов в історію Руської Церкви як перший митрополит, поставлений на Київську кафедру собором руських єпископів. Пізніше святитель Іларіон був затверджений Константинопольським Патріархом.
Святитель Іларіон вирізнявся чудовою для свого часу освітою, був чудовим духовним пастирем і проповідником.  Для досягнення успіху в цій важливій справі Митрополит Іларіон надавав великого значення розвитку писемності. Будучи проповідником християнської віри, митрополит Іларіон писав праці, де прославляв християнство, показував його перевагу над старою вірою. 
Серед великої кількості книг, що були написані Митрополитом Іларіоном перше місце займає ,,Слово про закон і благодать,,.
 У заклику апостола відзначені дари Хрещення: прощення гріхів і дарування благодаті. Покаяння свідчить про початок духовного життя, а за допомогою благодатної дії хрещення людина починає боротьбу з гріховним початком і веде її до повної перемоги над гріхом. Хоча духовне відродження відбувається за допомогою божественної сили, вона не пригнічує людської свободи. Добровільна згода на прийняття благодаті є неодмінною умовою її дії в людині: «Хто візьме свій хрест ...» (Мф. 16, 24). 

«І допоки стоятиме світ, не допускай на нас напасти спокусам, не віддай нас у руки чужинців, щоб не прозвався город Твій городом невільників, а стадо Твоє – зайдами в землі не своїй, і хай не скажуть інші країни: «Де Бог їхній?» (Псалом 76:10). Не ввергни нас у скорботу і голод і не допусти даремних жертв, вогню, потопу, хай не зневіряться нетверді вірою! Менше карай, а щедро милуй, легко вражай, а милостиво ізціляй; трохи опечаль і швидко звесели, бо не знесе наше єство тривалого гніву Твого, як стеблина вогню» - писав Митрополит Іларіон.